Як розпізнати ігрову залежність

Ігрова залежність рідко починається різко. Спочатку це розвага, потім звичка, і лише згодом – проблема, яку людина вже не контролює. Найважче її помітити тому, хто грає: мозок охоче пояснює кожен програш невезінням, а кожен депозит – останнім. На цій сторінці – як відрізнити захоплення від залежності, за якими ознаками її впізнати в себе і в близьких і що робити далі.

Якщо ви вже знаєте, що проблема є, і шукаєте, як зупинитися, читайте статтю як перестати грати в казино з покроковим планом.

Залежність – це розлад, а не слабкий характер

Ігрову залежність визнають психічним розладом обидві головні медичні класифікації. У Міжнародній класифікації хвороб МКХ-11 вона має код 6C50, в американському довіднику DSM-5 – назву «розлад, пов'язаний з азартними іграми». Це означає дві речі: її можна діагностувати за чіткими критеріями і її лікують.

Дев'ять критеріїв DSM-5

Лікар говорить про розлад, якщо протягом 12 місяців у людини проявляються щонайменше чотири з дев'яти ознак:

1. Щоб відчути азарт, доводиться ставити дедалі більші суми.
2. Спроби грати менше чи кинути викликають неспокій або дратівливість.
3. Були неодноразові невдалі спроби контролювати гру, зменшити чи припинити її.
4. Думки постійно повертаються до гри: згадування минулих сесій, планування наступних, пошук грошей на гру.
5. Людина часто грає, коли їй погано: тривожно, сумно, почувається винною чи безпорадною.
6. Після програшу повертається, щоб відігратися.
7. Бреше, щоб приховати, скільки грає.
8. Через гру поставила під загрозу або втратила важливі стосунки, роботу, навчання чи кар'єрні можливості.
9. Покладається на інших, щоб вибратися з фінансової скрути, спричиненої грою.

Чотири-п'ять ознак – легкий ступінь, шість-сім – помірний, вісім-дев'ять – тяжкий. Цей перелік не для самодіагностики: поставити діагноз може лише лікар. Але якщо ви впізнали в ньому себе, це вагомий привід звернутися до фахівця.

Як розвивається залежність

Американський психіатр Роберт Кастер, один із перших, хто почав лікувати ігрову залежність, у 1980-х описав її розвиток як три фази: виграшів, програшів і відчаю. Пізніше до них додали четверту – фазу безнадії. Цю модель досі використовують, щоб пояснити, як розвага перетворюється на проблему.

• Фаза виграшів. Гра приносить радість, часто трапляється помітний виграш. З'являється віра, що можна «відчути» гру чи знайти систему.
• Фаза програшів. Програші накопичуються, людина грає, щоб відігратися. З'являються перші позики, приховування витрат, обіцянки собі «останній раз».
• Фаза відчаю. Борги ростуть, з'являються конфлікти в сім'ї, проблеми на роботі. Гра займає більшість думок, а кожен депозит здається єдиним способом усе виправити.
• Фаза безнадії. Людина втрачає контроль повністю, з'являються депресія і думки, що виходу немає.

Зупинитися можна на будь-якій фазі, і що раніше, то менших втрат це коштує.

Ознаки, які помітні вам самим

• Ви граєте довше або на більші суми, ніж планували.
• Після програшу хочеться повернутися якомога швидше.
• Ліміти в казино здаються перешкодою, яку хочеться обійти: вказати більший дохід, відкрити акаунт в іншому казино.
• Ви рахуєте, скільки «винне» вам казино, і граєте, щоб повернути своє.
• Гра стала способом заспокоїтися після важкого дня.
• Вам незручно, коли хтось бачить, скільки ви граєте або витрачаєте.
• Ви вже пробували кинути, але поверталися.

Ознаки, які помітні близьким

Близькі часто бачать проблему раніше, ніж сам гравець. Варто насторожитися, якщо людина:

• у грошах: часто позичає, просить у борг без пояснень, затримує платежі, з дому зникають гроші чи цінні речі, з'являються мікрокредити;
• у поведінці: надовго зависає в телефоні, ховає екран, раптово стає закритою, бреше про те, де була і на що пішли гроші;
• в емоціях: різкі перепади настрою, дратівливість, особливо коли немає можливості грати, ейфорія після виграшів і пригніченість після програшів;
• у житті: втрачає інтерес до хобі і друзів, погіршуються сон, робота чи навчання.

Як допомогти близькій людині і як обмежити її доступ до азартних ігор, ми пояснили на сторінці Допомога родичам гравця.

Хто вразливіший

Залежність може розвинутися в будь-кого, але ризик вищий, якщо:

• на початку був великий виграш: він закріплює віру, що гра може приносити гроші;
• ви граєте у швидкі ігри – слоти, краш-ігри, лайв-рулетку, – де між ставкою і результатом лічені секунди;
• гра допомагає впоратися зі стресом, самотністю чи тривогою;
• є інші залежності або в родині вже були проблеми з азартними іграми;
• ви молодий: у віці до 25 років контроль над імпульсами ще дозріває.

Поширені міфи

• «Залежність буває лише в тих, хто грає щодня». Ні. Важить не частота, а контроль і наслідки. Людина може грати раз на тиждень і програвати зарплату.
• «Якщо я можу дозволити собі програш, проблеми немає». Гроші – не єдиний наслідок. Час, стосунки і психічний стан теж мають значення.
• «Залежні грають, бо хочуть виграти». Часто навпаки: на пізніх фазах людина грає, щоб відчути азарт або втекти від проблем, а не заради грошей.
• «Досить сили волі». Сила волі закінчується саме тоді, коли потрібна найбільше. Тому працюють бар'єри: ліміти, самообмеження, блокувальники.

Що робити, якщо ви впізнали себе

1. Пройдіть тест. Тест на ігрову залежність займає дві хвилини і покаже, наскільки ризик серйозний.
2. Поставте бар'єр сьогодні. Самовиключення в казино, заява до реєстру PlayCity, блокувальник на телефоні.
3. Розкажіть комусь. Близькій людині, лікарю, на гарячій лінії PlayCity: 0 800 100 065.
4. Зверніться до фахівця. Консультація психіатра за направленням сімейного лікаря безоплатна за програмою медичних гарантій.